Упрактиці тамподруку часто використовували трафаретні фарби. Друкарські характеристики цих фарб відповідають вимогам тамподруку і гарантують цілком задовільну якість відбитків і гарну адгезію фарбового шару до задрукованого матеріалу, особливо при друкуванні на пластмасових виробах. Трафаретні фарби, зокрема, забезпечують чіткість передачі дрібних штрихів, переходять на запечатуваний матеріал, що має малі і середні нерівності запечатуваної поверхні. Для отримання насиченого фарбового відбитка трафаретними фарбами глибина друкуючих елементів сталевої форми повинна бути дещо збільшена.

Разом з тим у всіх випадках найкращі результати забезпечують спеціальні фарби для тамподруку, які, на відміну від трафаретних, повинні мати більш дрібні пігменти і повинні бути більш насиченими, мати високу інтенсивність для забезпечення достатньої здатності, що криє, крім того, фарби повинні бути липкими, текучими і володіти спеціальними друкарськими властивостями.

Найбільш важливою складовою частиною фарби є сполучний елемент, завдання якого пов'язати фарбувальну речовину з запечатуваною поверхнею. Сполучне, разом з допоміжними речовинами, визначає фізико-механічні та фізико-хімічні властивості шару фарби. Сполучний елемент закріплюється на запечатуваній поверхні за рахунок наступних механізмів:

• Електричних або молекулярних сил;
• Дифузії сполучного елементу друкарської фарби за допомогою розчинника в набряклу або розчинену поверхню запечатуваного виробу;
• Механічного закріплення на шорсткій поверхні виробу;
• Хімічної реакції між сполучним елементом друкарської фарби та запечатуваною поверхнею.

У фарбах для тампонного друку використовуються наступні сполучні елементи: алкідна смола, акрилова смола, ацетобутілцеллюлоза, епоксидна смола, поліефір, поліуретанова смола, сополімери вінілхлориду та ін. Щоб задовольнити різним вимогам, часто сполучні елементи фарб комбінують з декількома складовими.

В залежності від складу фарби вона може закріплюватися на поверхні запечатуваного виробу одним із таких способів:

• Окисної полімеризації
• Випаровування летючого розчинника
• Взаємодією затверджувача зі сполучною фарби
• Впливом ультрафіолетового випромінювання
• У результаті впливу тепла

Окислювальна полімеризація - фіксація, при якій закріплення фарби відбувається за рахунок взаємодії з киснем повітря. Час закріплення шару фарби при цьому способі складає від декількох хвилин до декількох годин.

Випаровування летючого розчинника - фактично сушка. При цьому способі закріплення фарби, в її складі не відбувається жодних змін, за винятком видалення розчинника. Якщо на шар фарби нанести розчинник, то вона знову стане рідкою. Час закріплення барвистої плівки при цьому способі складає від декількох секунд до декількох хвилин.

Взаємодія затверджувачу зі сполучним елементом фарби (двокомпонентна фарба) - це спосіб закріплення фарби в два етапи. На першому етапі фарба закріплюється за рахунок випаровування розчинника, при цьому остаточна міцність шару фарби не досягається. Час закріплення шару фарби на цьому етапі становить від декількох секунд до декількох хвилин. На другому етапі фарба закріплюється за рахунок хімічної взаємодії затверджувачу зі сполучним елементом фарби, при цьому досягається остаточна міцність шару фарби (дуже висока). Час закріплення шару на цьому етапі становить від декількох годин до 2-4 діб. За допомогою термообробки цей процес може бути значно прискорений.

Як випливає з назви, ця фарба складається з двох компонентів: фарби і затверджувача. Перед друкуванням фарба і затверджувач змішуються в необхідній пропорції. З цього моменту починається реакція полімеризації. Після остаточного закріплення, фарба не може бути розчинена яким-небудь розчинником. Час на друк визначається життєстійкістю фарби, він становить, як правило, близько 8 год. Слід зазначити, що вирішальний вплив на час життєстійкості надає правильне співвідношення фарба-затверджувач. Двокомпонентні фарби використовують в тих випадках, коли до шару фарби пред'являються особливі вимоги щодо зносостійкості, стійкості до агресивних середовищ або адгезії до інертних поверхонь.

У якості сполучного елементу в двокомпонентних фарбах використовуються найчастіше полімери, що містять гідроксильні групи на базі поліефіру, поліакрилату або епоксидної смоли, які хімічно зшиваються (полімеризуються) завдяки введенню затверджувачу на базі ізоціанату. Вихідні продукти: смоли (полімери) і затверджувачі, повинні бути розчинні у відповідному розчиннику, а продукт після зшивання вже нерозчинним, що покращує міцність шару фарби на виробі.

УФ-затверджувальні фарби крім фарбуючої речовини містять мономер і фотоініціатор, але не містять розчинника. Затвердіння фарби відбувається лише під дією ультрафіолетового світла. Їх важливою перевагою є те, що вони не висихають в друкувальній машині. УФ-затверджувальні фарби дають досить міцний шар фарби. Час закріплення шару фарби цим способом становить від кількох десятих до декількох секунд.

Термозатверджувальні фарби в якості сполучної речовини містять термореактивну смолу. Затвердіння фарби відбувається в основному за рахунок нагріву. Ці фарби, як і попередні, практично не висихають в друкувальній машині, а шар фарби є дуже стійким. Час закріплення шару фарби цим способом становить від декількох до кількох десятків секунд.

При виборі фарб необхідно враховувати, що кожному виду матеріалу маркуючого виробу і кожним конкретним умовам експлуатації цього виробу відповідає певна серія фарб. Тут потрібно враховувати рекомендації виробника фарб по їх застосуванню.

При тампонному друці частина фарби залишається на тампоні, а інша переходить на поверхню яку потрібно задрукувати. Таким чином, шар фарби розщеплюється в сирому стані. Це нормальне явище і воно сильно залежить від швидкості друкування.