Характерним для шовкографії, є друк на невсмоктуючих матеріалах (пластмасі, металі, склі, кераміці тощо). Це ускладнює адгезію фарб. У фарбах для шовкодруку адгезія забезпечується підбором складу сполучного елементу в залежності від молекулярної природиі запечатуваної поверхні.

В'язкість. За умовами шовкографії фарби повинні бути досить текучими, щоб під впливом ракеля проникати через сітчасту форму, але при цьому не настільки рідкими, щоб самостійно витікати через штрихи на зворотну сторону трафарету.

Для отримання чіткого зображення, фарбі для шовкографії необхідно бути аномально в'язкою, тобто змінювати свою плинність залежно від прикладеному на неї навантаженню. Це запобігає розтіканню товстих шарів фарби на надруці й скорочує тяжі фарби (нитки), що утворюються при відділенні сітки від відбитку. Тому крім пігменту і сполучного елементу в фарбу вводять тиксотропні добавки. Наприклад, аеросил, який прозорими голчастими кристалами активно формує просторову структуру у фарбі, сповільнюючи її розтікання під час спокою, але не заважає руху фарби крізь трафарет під впливом ракелю.

Фарби залежно від сполучного елементу можна поділити на такі групи:

Фарби на летких розчинниках закріплюються за рахунок випаровування розчинника і вимагають вентиляції робочого місця, а відтиски потребують тривалого сушіння. Такі фарби вогненебезпечні і токсичні через розріджувачі. Основою сполучного елементу є тверда смола, розчинена в певному розчиннику.

Фарби окисної полімеризації містять сполучні елементи на основі висихаючих рослинних масел (оліфи), які під дією кисню повітря, температури, освітлення та наявності каталізаторів тверднуть в результаті утворення просторових полімерних структур. Алкідні оліфи і алкідні смоли найбільш часто використовуються для виготовлення поліграфічних фарб для різних способів друку. Окислювальна полімеризація забезпечує високу якість шару фарби, але закріплення триває досить довго. Підвищення температури прискорює процес у кілька разів. Для прискорення висихання в сполучному елементі поєднують оліфи і розчини твердих смол в органічних розчинниках.

Двокомпонентні фарби являють собою основний розчин і затверджувач (каталізатор), що поставляються окремо і змішуються в потрібних пропорціях безпосередньо перед використанням. Час використання такої суміші обмежений декількома годинами. Змінюючи дозування затверджувачу, можна регулювати швидкість полімеризації в деякому діапазоні. Гаряча сушка прискорює процес затвердіння. Епоксидні фарби, будучи двокомпонентною композицією, знайшли широке застосування, так як одержувані покриття відрізняються високою хімічною і термічною стійкістю, хорошою адгезією до різних матеріалів, високими електроізоляційними властивостями. Рідкі епоксидні смоли під час полімеризації не змінюються в об'ємі, якщо в них не додані розчинники. Для зниження в'язкості епоксидної фарби використовують розчинники: целозольви, ароматичні вуглеводні, кетони, спирти. Розчинники сповільнюють полімеризацію, так як на випаровування потрібен певний час.

Поліуретанові фарби відрізняються від інших лакофарбових композицій унікальною особливістю: поєднанням високої твердості і еластичності.

Пластизолі - це фарби, що складаються з дисперсії полівінілхлориду (синтетичного полімеру) в пластифікаторі, який при кімнатній температурі додає фарбі текучість і стабільну в'язкість, як при друці, так і при зберіганні. Крім того, до складу пластизолі входять добавки сополімерів вінілхлориду, стабілізатори та інші добавки, що поліпшують властивості покриття шару фарби.

Фарби УФ-затвердження зберігають постійну в'язкість і не висихають при звичайних умовах, як у банках, так і на трафареті, що суттєво при тимчасових зупинках друкарського верстата. Ці фарби закріплюються протягом декількох секунд під впливом УФ-випромінювання, утворюючи полімерну структуру. Фарба не змінюється в об'ємі, так як не має розчиннику, на відміну від звичайних фарб. Невеликі габарити УФ-сушки, мінімальна витрата електроенергії, відсутність парів розчинників - достатньо вагомі аргументи на користь таких фарб.

Водорозчинні трафаретні фарби на основі акрилових водорозчинних полімерів знайшли застосування за кордоном у друці авторських творів художників, ілюстрацій для книг та інших високохудожніх видань. Такі роботи часто виконуються в невеликих студіях і майстернях художників, які не мають окремих приміщень для розміщення верстату і системи вентиляції. Найчастіше в терміні "водорозчинні" мається на увазі, що фарба може бути спочатку розбавлена до необхідної концентрації водою, але після випаровування води, полімер що входить до складу сполучного елементу фарби, утворює монолітне покриття і вдруге вже не розчиняється у воді.